Першого серпня у рамках культурно-мистецького проєкту «Безцінні скарби мистецьких надбань: з минулого – в сьогодення» свою творчість представили жителі Глибокого. Традиційно захід відбувся у КМЦ «Скарбниця».

Презентація розпочалася із Божого благословення отця-декана Володимира Петришина та хвилини мовчання.

Піснею, вишивкою, творчістю, працею славили свій край обдаровані глибоківчани. Насолодою для присутніх стали виступи народного аматорського хору, яким з 1994 року керує о.Володимир Петришин,  фольклорно-етнографічного ансамблю «Пісенна скарбниця» та його керівниці Іванни Сем’янів, ансамблю Черевків, Софійки Паньків.  

Вітали учасників проєкту голова селищної ради Ростислав Заремба та начальниця відділу культури, національностей та релігій селищної ради Галина Канюк.

Під час проєкту говорили про Миколу Бомбу, вчителя Глибоківської гімназії, який написав «Пісню про Глибоке», котра стала візитівкою села. Згадали й про те, що розвиток культури у селі бере свій початок ще з Хати Читальні, яка була збудована за кошти селян, та про те, що відкриття будинку культури відбулося ще у 1981 році. Тоді його очолила Євдокія Дякун – берегиня звичаїв Глибокого, засновниця народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Пісенна скарбниця», якому більше 30 років. З 2012 року посаду директора будинку культури займає Іванна Сем’янів.

Дзвінким і голосистим завжди був хор у Глибокому, який має навіть почесне звання «народний аматорський». З  1994-го колективом керує о.Володимир Петришин. Хор славиться своїми співучими династіями: Бомбів, Михайлівих, Петришиних, Масліїв, Тимківих.

Пригадали й славних митців села. Це – Микола Черевко, художник, різьбяр, звукооператор, автор понад 100 полотен. Покійну вишивальницю Ганну Ляльку, у творчому доробку якої велика кількість вишитих ікон, рушників, подушок. А ще сестер-вишивальниць Лесю Дякун та Ганну Іванів, а також Марію Проців. Захоплювали й дивували красою роботи Марії Паньків, майстрині декоративно-прикладного мистецтва, яка працює в цьому напрямку з дочкою Софійкою. В їхньому доробку розпис у стилі декупаж, етно-українські картини мальовані по номерках, силянки.

Славиться Глибоке й хлібопекарством. Євдокія Паливода – коровайниця, яка знана за межами рідного села. Духмяні весільні хліби, пухкі калачі, гуски, струцні – усе це випікають у пекарні Лесі Дидик, яка перейняла традицію випікання у глибоківських господинь.

Село Глибоке гордо дивиться у майбутнє, бо його історію творили і творять славні жителі, співучі династії, родини, митці,  яких об’єднує любов до рідного села. 

Головною метою акції, яка триватиме протягом 2024 року в громаді, є презентація нематеріальної культурної спадщини, збереження та популяризація сакральних надбань краю, любов та повага до всього, що несе код української нації.

Захід завершився смачним частуванням: пригощали медом і запашним короваєм.