Загинув 9 вересня 2022 року.

Народився 16 листопада 1996 р. в Богородчанах. Навчався в нашому ліцеї. Вчителі згадують його, як непосидючого, життєрадісного та енергійного учня.
Хлопчина прислуговував у церкві, любив дорогу до храму Божого. Також займався бойовим гопаком, бо вже тоді його душа відчувала, що хлопець стане справжнім воїном. Після закінчення ліцею, навчався у професійному училищі №3, де здобув професію столяра.

Він був світлою людиною, справедливим та розсудливим і друзів мав таких,як сам. Тому в перші дні війни, вступив у лави тероборони Богородчан, а згодом 81-ої десантно-штурмової бригади, став розвідником на нульовій лінії вогню. Хлопець він був творчий. Любив музику, театр, мистецтво. Жодне свято, а особливо коляда не обходилися без його бархатного голосу. Після закінчення ліцею, поступив на столяра. Попри те шукав себе у різних
напрямках. Він був світлою людиною, з щирим сміхом, з добрим та великим серцем. Людиною, що завжди прийде на поміч, яка підтримає в тяжку хвилину і буде поряд. Людиною, яка наставляє, вчить як треба поводитись та жити. Він був борцем за справедливість. Тому в період повномасштабної війни, 5 березня вступив у перші лави тероборони.
Романові завжди хотілось піти до армії, але його здоров’я не було найкращим, тому постійно були відмови. Та він був дужий. Справді сильним і фізично, і духовно. Це знали всі! Тож, у такий період він пішов до війська несумніваючись. У липні місяці після навчання, він вступив у ряди 81-ї бригади, у найгарячіші точки фронту. Він і його побратими рушили штурмом до Ізюму, де його зустріла смерть. Загинув 9 вересня 2022 року.