Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника

Загинув у бою 29 лютого 2024 року в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області

Народився 4 грудня 1967 року в селі Глибівка в багатодітній сімʼї. Мати Параска Семенівна працювала в колгоспі ланковою, а батько Дмитро Олексійович– будівельником. Діти зростали працьовитими, чесними, відповідальними. 
У школі Василь вчився старанно, особливо легко давалась математика, дуже любив українську літературу і в юності сам писав вірші. Захоплювався
спортом: любив бокс і футбол. У 1983 році закінчив Глибівську школу і вступив до Дрогобицького нафтового технікуму, за спеціальністю– технік
нафтовик.
У 1987 році закінчив навчання і був призваний до армії. Служив у танкових військах. Через 2 роки повернувся до рідного дому. Працював за 
спеціальністю в Надвірнянському УБР-і, на газокомпресорній станції в Богородчанах, а також за кордоном.
У травні 1995 року одружився. У подружжя народилося двоє дітей: донька Христинка і син Дмитро. Завжди мріяв побудувати власну оселю, посадити
дерево, дати дітям вищу освіту і дочекатись онуків. Мрії Василя стали реальністю.
Як тільки почалась широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України, не вагаючись, вступив до лав ЗСУ. Мобілізований 05.03.2022 року 1 відділом Івано-Франківського РТЦК та СП. Спочатку служив на Волині, а згодом проходив службу в складі штурмової роти військової частини Т0910.
Штогрин Василь Дмитрович, позивний «Танкіст», старший солдат, стрілець-помічник гранатометника, вірний військовій присязі, виконуючи бойове завдання, загинув у бою 29 лютого 2024 року в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Василю було 56 років.
Нагороджений орденом “За мужністьІІІ ступеня”(посмертно).
У травні 2024 року на фасаді Глибівської гімназії відрито меморіальну дошку.