Загинув 22 травня 2022р.

Шаламай Василь Зіновійович народився 5 січня 1990 року вселі Іваниківка.

24 лютого 2022 року, коли рашисти повномаштабно вторглися на українські землі, Василь ні на мить не відходив від телевізора. Так було і наступні ще два дні. А в неділю, 27 лютого, коли збиралася вранці до церкви, сказав: «Я їду у військкомат». 
Після обіду приїхав додому, а ще через дві години пролунав дзвінок через який він повідомив, що їде на фронт.

До місяця Василь Шаламай був у навчальному центрі в Яворові, і вже тоді відчув, що таке рашистські ракети. Далі дорога пролягла на схід. 

Звив своє сімейне гніздечко у селі Забережжя. Здається, не було такої роботи, яка б не горіла у Василевих руках. Він вмів все. У їхній хаті ніколи не було іншого майстра, всередині все до найменших дрібниць і по-сучасному зроблено його руками. «Якби його воля, він навіть газ готовий був підвести та підключити до хати сам»,– пригадує нині дружина Леся. Гроші заробляв за кордоном– здебільшого у Польщі, тож Василь часто відривався від сім’ї.

В останню дорогу Василя Шаламая проводжали навіть не цілим селом цілою Богородчанською громадою. Адже він, як і тисячі таких героїв, добровільно пішов, аби зупинити зло, не дати йому просунутися далі. Він віддав найдорожче– життя– за свою сім’ю, односельців, друзів, за кожного з нас.