Командир окремої тактичнної групи імені капітана Воловика добровольчого українського корпусу «Правий сектор»

Загинув 18 січня 2016р.

Позивний «Семен», 42 роки, командир окремої тактичнної групи імені капітана Воловика добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
Народився Григорій Петрович Семанишин 29 листопада 1973 року в місті Івано-Франківськ у сім′ї Зінаїди та Петра Семанишиних.
Зростав разом з братом і сестрою. Був жвавим і допитливим хлопчиком, із загостреним відчуттям справедливості, вірним другом і добрим порадником для брата і сестри, надійним помічником для батьків.
Здобувши середню освіту, продовжив навчання за спеціальністю «водій автослюсар». Виявивши хороший фізичний потенціал Григорія, його відправляють у Київ до «Центру олімпійської підготовки юнаків», де він займається професійним спортом, здобуває багато нагород у вільній боротьбі та вагових категоріях. Закінчивши навчання, повертається додому. Був обізнаний у різних сферах діяльності, але більшість часу працював на будівництві. А у 2009 році разом з дружиною Світланою переїжджає в дім дідуся і бабусі в село Горохолина. Був добрим і люблячим чоловіком. Власним прикладом виховував у дітей Вероніки і Назарія почуття справедливості, вірності, відповідальності, поваги до людей.
“Батя”– з любов’ю зверталися до свого ватажка бійці. “Семінарія”– від позивного свого командира “Семен” назвали бойову групу. 42-річний начальник штабу окремої тактичної групи імені генерала Воловика, її командир і розвідник підірвався на розтяжці, коли група вже поверталася із завдання.

“Він був командиром групи, що мала неофіційну назву “Семінарія”. Майстер спорту з боротьби. До літа минулого року ми були одним підрозділом– ОТГ-1 ДУК ПС. Хоча  безпосередньо пліч-о-пліч із Семеном я ніколи не воювала– вони завжди якось діяли своєю командою”,– писала відома волонтерка, боєць Олена Білозерська. Коли розпочався Майдан, Григорій Семанишин залишив роботу далекобійника і став активним учасником подій спротиву. Під час Революції Гідності примкнув до “Правого Сектору” і після перемоги разом із побратимами пішов на війну у складі ДУКПС.
На жаль, не судилося йому побачити, по-батьківськи обійняти і пригорнути до себе синочка Матвійка, який народився уже після загибелі Григорія.
Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Події, що відбулися у нашій країні у 2014 році, не залишили байдужими багатьох українців, зокрема і Григорія Петровича. Вірність і мужність- ось головні риси героя, який віддав всі свої сили, і своє життя за український народ: його свободу і державність, могутність і процвітання.
22 січня 2016 р. в Івано-Франківську відбувся похорон 42-річного бійця ДУКу Григорія Семанишина з позивним “Семен”. Прощання відбулося у Катедральному соборі. Сюди прийшли сотні прикарпатців, а також приїхали побратими бійця. Коли тіло виносили з церкви, всі опустилися на коліна. Пізніше звідти під звуки оркестру та з вигуками “Герої не вмирають” траурна процесія вирушила до Меморіального скверу. Там поховали бійця. 17 березня 2016р. в Івано-Франківську відкрили пам’ятну дошку загиблому воїну встановили на фасаді школи № 5, в якій свого часу він навчався…
Назавждив нашій пам’яті.