Cтарший сержант поліції

Загинув 17 жовтня 2024 року в місті Торецьк Донецької області

Віктор Олексин — старший сержант поліції.
27 травня йому б виповнилося 37 років.
Проходив службу у поліцейському взводі №3 роти №1 батальйону поліції особливого призначення «КОРД» ГУНП у Львівській області.

Загинув 17 жовтня 2024 року під час обстрілу в місті Торецьк Донецької області.
Віктор був прикладом хоробрості, відваги та відданості. Виконав свій обов’язок до останнього.

Віктор міг стати видатним художником або чемпіоном із дзюдо, виховувати своїх трьох дітей та дожити до глибокої старості, але залишиться у нашій пам’яті Героєм. З перших днів російського вторгнення в Україну у 2014 році у складі зведеного загону поліції Львівщини виконував бойові завдання на сході України та загинув, захищаючи незалежність нашої держави.

Він народився у селищі Івано Франкове на Львівщині. З дитинства вирізнявся винятковою добротою, поєднаною з прагненням справедливості. Мав хист до малювання та займався спортом.

«Ми з самого малечку всюди разом — на дзюдо, до школи, на прогулянку. То був і є мій найдорожчий, найрідніший брат», — розповідає молодший брат Руслан Олексин

«Завжди допоможе —погосподарству у дворі й на городі. І не було такого, щоб пройшов повз і не обійняв. Золота дитина», — додає бабуся Героя Ганна Іванівна.
Роман Олексин, батько правоохоронця, згадує, що син із дитинства мав неабиякі успіхи у малюванні: «Їздив на Олімпіаду до Польщі. Він дуже гарно малював — міг по пам’яті зобразити будь-що». Однак, коли прийшов час визначатися з майбутньою професією, Віктор Олексин, не вагаючись, обрав службу правоохоронця. Рідні згадують — бажання допомагати й захищати переважило всі інші прагнення. Службі у правоохоронних органах Віктор присвятив понад 16 років свого життя. З 2014 року виконував бойові завдання в зоні АТО на сході України. Напередодні антитерористичної операції одружився з коханою Наталею.

«Було важко, тому що я не знала, як буде далі. Мене завжди супроводжували переживання під час його відряджень. Але чоловік ніколи не боявся, був упевнений у  майбутньому, казав, що все буде добре. Потім з’явилися дітки. Спочатку Соломійка — наша старша донечка, потім Діанка, а потім Павлик», — говорить дружина.
Своїх донечок та сина Віктор дуже любив, ні в чому їм не відмовляв і поспішав до них із кожного відрядження.
«Він казав: мене чекають горобчик та дві квіточки», — згадують батьки. «Тато був таким красивим. І він ніколи не відмовлявся від спільних забавок. Наприклад, коли ми грали в якісь дівчачі ігри, він охоче зголошувався і ставав мало не головним героєм нашої гри», — ділиться спогадами Соломійка Олексин.
А її сестричка Діана радіє, коли може побачити тата уві сні: «Мені сниться, що він мене обіймає, цьомкає, посміхається…»

З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну поліцейський продовжив стояти на захисті країни.
«Попри те, що він батько трьох дітей і мав можливість для відтермінування, Віктор пішов виконувати свій обов’язок. Він казав: “Хто, як не я, повинен іти захищати нашу Батьківщину, наших дітей від російського окупанта”», — розповідає інспектор батальйону поліції особливого призначення «КОРД», Михайло Деревенко.

Побратими згадують, що під час виконання бойових завдань на Олексина завжди можна було повністю покластися — він підтримає, «прикриє»,  допоможе. В один із таких «виходів» старший сержант потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав смертельні поранення.
Дружина Наталя пам’ятає останню розмову з чоловіком. «Коли він подзвонив і сказав, що виїжджають на завдання, я спитала, чи мені варто хвилюватися? Він сказав: “Не переживай, все буде добре. Ми ненадовго, як тільки зможу, подзвоню”. Але, на жаль, наступний дзвінок уже був не від  нього…»
Для всіх, хто знав Віктора, його смерть стала тяжким ударом. Поховали поліцейського у селі Підгір’я

Понад 16 років свого життя старший сержант поліції присвятив службі в органах внутрішніх справ. У складі батальйону особливого призначення він із 2014 року виконував завдання у забезпеченні державної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності на сході України. У 2016 році нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в АТО». Під час виконання бойового завдання на Донеччині, у складі полку особливого призначення «КОРД» (стрілецький), старший сержант потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав поранення несумісні з життям.

Назавжди в строю…