Солдат ВЧ №7135, 76 батальйону 102 територіальної оборони м.Івано-Франківська

Помер від важкого поранення 14 січня 2024 року

Народився 18 грудня 1974 року в селі Підгір’я.

Навчався у Підгірській восьмирічній школі, згодом у Богородчанському ПТУ.

Здобув спеціальність газозварювальника.
Працював 10 років у колгоспі будівельником у с. Підгір’я та 5 років у колгоспі ім. Руднєва у с. Старуня. Згодом влаштувався на роботу в товариство з
обмеженою відповідальністю «Уніплит» на посаду укладальника пиломатеріалів, де пропрацював 4 роки.

З 2012 по 2016 рік працював в українській філії УГВ сервісним машиністом насосних установок з капільного ремонту свердловин.

30 років прожив у с. Старуня разом з дружиною Світланою. Виховали двох дітей, дали їм освіту, одружили. Дочекалися появи онуків. Під час  повномасштабного вторгнення у 2022 році не зміг знаходитися осторонь і пішов добровольцем захищати кордони рідної України. 23 квітня 2022 року був призваний на службу у 102 бригаду ТРО. Був зарахований солдатом у військову частину 7135, 76 батальйону 102 територіальної оборони м.Івано-Франківська. Весь час служби перебував у зоні бойових дій. Був нагороджений медалями«Учасникбойових дій» та «Ветеран війни». У квітні 2023 року при виконанні військових обов’язків, захищаючи Україну, був важко поранений. Після перенесеної операції, довготривалого лікування та реабілітації серце Героя не витримало. Помер 14 січня 2024 року.

Микола був справжнім сином свого народу, палким патріотом, який у важкий для всієї країни час, не роздумуючи й усвідомлюючи відповідальність перед Батьківщиною і родиною, віддав своє життя за єдину та незалежну українську державу. Вічна йому пам’ять! Герої не вмирають!