КУЧЕР ІВАН ЙОСИПОВИЧ

Старший сержант
Загинув 7 січня 2023 р.
Народився 10 грудня 1980 року в селі Підгір’я Івано-Франківської області.
З 1988 по 1996 рік навчався в Підгірській школі і отримав атестат про середню освіту на базі 9 класів.
З 1996 по 2000 рік навчався в коледжі електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на відділенні “Автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій”.
З 2000 по 2002 рік вступив до лав Збройних сил України 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.
З 2002 по 2004 рік працював в Богородчанському теплокомуненерго.
В 2004 році приймав активну участь в Помаранчевій революції, відстоюючи права і волю українського народу. З 2005року працював в Прикарпаттяобленерго.
З перших днів російсько-української війни в 2014 році став інструктором на Яворівському полігоні як професійний військовий інструктор. А через 4 місяці зголосився із 128-мою окремою гірсько-штурмовою Закарпатською бригадою для прийняття участі в боях на особливо небезпечних ділянках фронту. Зокрема брав активну участь в бойових діях в місті Попасна, також приймав активну участь в боях за місто Дебальцеве і зумів вивести роту з оточення без втрат, за що отримав відзнаку та звання сержанта. В подальшому більше року воював на передових ділянках фронту Донецької та Луганської областях до середини 2015 року
З початком повномасштабного вторгнення окупаційних військ російського агресора в Україну, 25.02.2022 року зголосився до лав Української армії.
В травні 2022 року з 10-ою окремою гірсько-штурмовою бригадою «Едельвейс» вирушив на передову фронту Донецької області.
В липні 2022 року за професійні вміння та відвагу в боях під селищем Покровське отримав відзнаку.
Після запеклих боїв на підступах до міста Бахмут за бойові звитяги отримав звання старшого сержанта.
6 січня 2023 року поблизу села Яковлівка на чолі 2-го взводу 3-ої роти 1 го стрілецького батальйону 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади, прикриваючи відступ 3-ох окремих бригад, вступили в нерівний бій з чисельно переважаючими силами ворога. Під час виконання завдання і проведення контрнаступу на ранок 7 січня отримав поранення, несумісні з життям. До останньої хвилини захищав Україну, за що і віддав своє життя.
Воюючи 2014-2015 рр. та 2022-2023 рр. ніколи не мав сумнівів, за що воює, та завжди був готовий покласти життя за Батьківщину, її цілісність і незалежність, за честь і гідність свого народу.
Схиляємо голови перед його світлою пам’яттю.Герої не вмирають!
