Загинув 20 березня 2023 року

КОЗИР Володимир Геннадійович народився 23 липня 2003 р. у рідному селі Саджава.

У сім’ї їх було двоє: Володя та молодший брат Віталік. З дитинства Володя відрізнявся добротою, природним розумом, загостреним почуттям справедливості, був чесний і відвертий. Навчався в училищі, де здобув професію електрика.

22 жовтня 2021 року був призваний на строкову службу. Був патріотом, не звик відступати.

Коли розпочалася війна, то Володя підписав контракт та залишився захищати рідну Україну 20 березня 2023 року під час артилерійського мінометного обстрілу Володя отримав численні важкі рани. Два місяці і 10 днів родина, близькі та знайомі, перебуваючи у безперервних молитвах, мали надію, що Володя живий. Однак жорстока війна забрала життя. А далі– ще півтора місяця очікувань та результати ДНК. 20 липня 2023 р. наш Володик на щиті повернувся у рідну Саджаву. Коротке, як спалах життя нашого захисника– приклад мужності. Героїзму та самовідданості українського народу.

Спогади про Героя першої вчительки Савчук Оксани Василівни:
Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важко і боляче вдвічі. Важко повірити, змиритися й усвідомити. Зі сльозами на очах, щемним трепетом у душі, зі словами вдячності хочу згадати свого доброго учня, Володика, у якого завжди сяяла усмішка на обличчі, а його волошкові очі такі розумні та щирі випромінювали добро і щастя. Він любив, кохав, мріяв і будував свої плани. В його погляді читався спокій. Гортаючи сторінки шкільного життя назавжди закарбувалися наші зустрічі, а вони були такі цікаві, приємні й довгоочікувані: перша– в садочку, а потім– у 1 класі. Цією шкільною стежиною привели його батьки. «Гортаючи сторінки його дитячого зошита, натрапила на текст: «Я хочу бути сміливим, схожим на улюблених героїв…». Тепер він став Героєм для всіх нас…

На прикладі Його мужності і героїзму будуть виховуватися наші діти і всі наступні покоління. Дякуємо тобі Герою.