Командир спецбатальйону “Берлінго”

Загинув 10 листопада 2023 року, на Куп’янському напрямку Харківської області

ГРИГОРУК Тарас Анатолійович (позивний «Старуня») 

Народився 10 березня 1995 року в с. Старуня в сім’ї Олександри та Анатолія Григоруків. Ріс добрим, розумним, щирим,допитливимхлопчиком.
Однокласники цінували його доброту, скромність, позитив, врівноваженість, романтичну натуру. Хлопець був багаторазовим призером та переможцем різних змаганьі конкурсів.

У 2009 році успішно закінчив Солотвинську дитячу музичну школу. Чудово грав на акордеоні, брав активну участь у концертній діяльності,
виступав у складі оркестру народних інструментів, виконував сольні номери. Музика супроводжувала його впродовж усього життя.
Хлопець був глибоко віруючим, добре знав Біблію, деякий час прислуговував у церкві Святої Параскеви.

Після закінчення 9 класу вступив у Надвірнянський коледж. Згодом продовжив навчання у Київському транспортному інституті, який закінчив у 2017 році, здобувши ступінь вищої освіти «бакалавр» за спеціальністю «Транспортні технології» та професійну кваліфікацію «Інженер з транспорту».

Після закінчення інституту працював на різних роботах, неодноразово виїжджав за кордон.
Тарас був хорошою, доброю, щирою, чесною і відповідальною людиною. Він завжди мріяв про краще майбутнє для свого села і для України, був справжнім патріотом своєї Батьківщини. Особливо захоплювався історією, її героїчними сторінками боротьби за незалежність. Був душею компанії і завжди допомагав друзям і знайомим, користувався великим авторитетом серед односельчан, мав чітку патріотичну позицію.
З болем сприйняв юнак події війни і без краплі сумніву 3 грудня 2022 року добровільно вступив у ряди Збройних сил України. Спочатку
проходив навчання на Львівському полігоні, а після навчання в Одеській академії отримав офіційне звання молодшого лейтенанта і був
направлений у Київський 210 спецбатальйон «Берлінго» на посаду командира підрозділу. Увересні 2023 році проходив навчанняу Німеччині.

10 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання на Куп’янському напрямку Харківської області, від ворожої кулі перестало битися серце
нашого Героя. Тарас посмертно нагороджений Пам’ятним листом Валерія Залужного за жертовне служіння у лавах Збройних СилУкраїни .
Він боронив Україну, рідне село, кожного з нас, не залишив своїх побратимів і до кінця зберіг вірність присязі. Воював за наші світлі дні та
тихі ночі. На доказ любові до рідного села Тарас узяв позивний «Старуня». Захищаючи нашу землю від ворожої навали, завжди знаходив час
підтримувати своїх близьких та громаду. Щиро вірив у нашу перемогу. Йомуназавжди28…

Побратими кажуть: «Тарас був закоханий у зброю. Був дуже життєрадісним, компанійським і абсолютно неконфліктним. Ніколи не думав ні про нагороди, ні про славу, ні про власну безпеку. Універсал. Природженийвоїн. Боротьба була у нього, напевно, в крові». 
«Старуня» знав, що непоправне було вже неминучим, але ні на мить не вагався і пішов у вічність… За рідних, за друзів, за Україну… Такий він 
був…