Помер від поранення 16 лютого 2024 року.

Герасимович Тарас Миронович, народився 16 червня 1991 року. У 2007 році закінчив 9 клас Заберезької школи. Навчався в аграрному коледжі за спеціальністю «Механік». За мирних часів працював будівельником, кранівником на заводі. Рано втратив батька, став господарем, так як був старшиму сім’ї.

На початку повномасштабного вторгнення, а саме 3 березня 2022 року, пішов добровольцем до армії. Завжди говорив матері : «Якщо не Я, то хто?».
Разом з молодшим братом Максимом опинився у 50 Полку Національної Гвардії імені полковника Семена Височана. Оскільки у Тараса був плечовий імплант, його не могли відправити воювати на схід. Але не міг хлопець сидіти у тилу, постійно писав рапорти про його включення до бойового підрозділу.
Мужньо захищав Батьківщину від російської агресії поблизу населеного пункту Кремінна, Луганської області, де отримав важке поранення. Вже із важкими ушкодженнями, Тарас майже добу воював, не думаючи про своє власне життя, а тільки про брата Максима, який в той день також перебував на бойовому завданні. Молився зранений з усіх сил, тільки, щоб його рідний брат живий вийшов зполябою!
Пізніше проходив лікування, переніс кілька складних операцій, перебував на реабілітації. На жаль, виснажений організм не витримав наслідків отриманих важких поранень. Помер в Івано-Франківській ОКЛ 16 лютого 2024 року. У Тараса залишилася мати Олександра, брат Максим,  дружина Анна та двоє дітей Вероніка і Денис