Старший сержант, командир взводу, роти вогневої підтримки штурмового батальйону протитанкових ракетних комплексів ЗСУ

Загинув біля населеного пункту Іванівське Донецької області, 7 лютого 2024 р

Федорчак Роман Русланович народився 23 січня 1994 року в мальовничому селі Грабовець. Ріс добрим, чуйним, працьовитим і енергійним хлопчиком. Був першою дитиною в сім’ї і зростав у дружній багатодітній родині, брався за будь яку роботу і виконував її добросовісно, піклувався про своїх молодших братів та сестричку. У 2000 році пішов у перший клас Грабовецької загально-освітньої школи І-ІІ ступенів, яку закінчив у 2009 році. З 2009 по 2012 рік навчався у Богородчанській вечірній школі.
Навесні 2012 року призваний на строкову військову службу і в травні 2013 року був демобілізований. Під час служби в армії проходив навчання в навчальному центрі служби пожежної безпеки Збройних Сил України, де отримав посвідчення спеціаліст 3-го класу . У 2017 році проходив навчання в АТО.

Військовий шлях:
З початком повномаштабного вторгнення, Роман, не роздумуючи 19 березня вступає до лав ЗСУ. За час проходження військової служби старший сержант Федорчак Роман Русланович на посаді головного сержанта-командира 2-го відділення вогневого ураження, 1-го штурмового взводу штурмової роти військової частини ТО910 зарекомендував себе з хорошої сторони та проявив високі морально-ділові якості. Прислуховувався до старших за званням, виконував всі поставлені перед ним завдання. З 12 червня 2023 року виконував бойові завдання в населеному пункті Урожайне Донецької області, де проявив професіоналізм та дисциплінованість в бойових обставинах, особистим прикладом надихав своїх підлеглих до виконання бойових завдань. 23 жовтня 2023 року нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандвача ЗСУ «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ».

17 листопада 2023 року нагороджений відзнакою Міністра Оборони України «Хрест Державної спеціальної служби транспорту». Нагороджений Всеукраїнським Об’єднанням «КРАЇНА» медаллю «Незламним Героям Російсько Української війни».
Під час відпустки у грудні 2023 року Роман одружився. Та сімейне щастя виявилося коротке. З 24 січня 2024 року почав виконувати бойові завдання біля населеного пункту Іванівське Донецької області, де 7 лютого 2024 року героїчно загинув при захисті територіальої цілісності та суверенітету України.

Спогади рідних та побратимів:
Зі слів побратимів, Роман (позивний «СТАРШИНА») був добрим, сміливим завжди був прикладом для наслідування, збирав довколо себе багато друзів, до нього тягнулися, до його думки прислухалися, в серцях побратимів він назавжди залишився найкращим командиром.