Сержант ЗСУ, стрілець-помічник гранатометника 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А4638.

Загинув поблизу н. п. Нововодяне Сватівського району Луганської області

Народився 30 січня 1989 року у багатодітній сім’ї Володимира та Галини Дяківих. Окрім Олега у родині є ще четверо дітей.
Навчався у Іваниківському ліцеї з 1995 по 2006 рік. Після закінчення школи перебрав від батька фах будівельника. Був дуже старанним, тому швидко опанував цю професію. Олег мав умілі руки: клав плитку, робив різні ремонти, останній час працював фасадщиком . Він був дуже добрим, всім хто просив про допомогу, завжди допомагав. На життя заробляв переважно у Європі. Та попри все встигав робити благодійні справи: талановитий хлопець оздоблював стіни монастирів, каплиць та рідного храму св. Архистратига Михаїла у селі Іваниківка.

У березні 2024 року Олег залишив рідний дім і взяв до рук зброю. Він мужньо та безстрашно захищав рідну землю від ворожої орди. Сержант ЗСУ, стрілець-помічник гранатометника 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А4638. Вірний військовій присязі,захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України, героїчно загинув поблизу населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області. Своє життя віддав за волю України. Не надивився на світ, не наговорився, не набувся наш Захисник. У нього залишилася дружина Марія, син Костянтин, дочка Анна, мама, брати і сестри. Вічна шана і доземний уклін Олегу Дяківу.