Старший солдат, командир 2-го відділення протитанкових ракетних комплексів 5 ОВМБр

Загинув 12 лютого 2025

Захисник України, старший солдат ЗСУ, командир 2-го відділення протитанкових ракетних комплексів 2-го стрілецького батальйону.

Героїчно загинув в районі н.п. Андрііївка Волноваського району Донецької області, захищаючи Україну від російської агресії. 

Василь Цюпа народився 3 січня 1998 році в селі Саджава на Богородчанщині у творчій та патріотичній сім’ї. У любові до Бога, один до одного та українських звичаїв батьки виховали свого сина. 
Василь Цюпа з дитячих літ володів непересічним почуттям гумору та позитивною енергетикою, був товариським та мав багато друзів. У шкільні роки брав активну участь у КВН. До 9 класу прислуговував біля священника у церкві. Після закінчення школи у рідному селі здобув спеціальність електрика у ВПУ №13 м. Івано-Франківська. Працював на будівництвах в Україні та за кордоном. Був турботливим та люблячим батьком для донечки Валерії.
Коли почалась повномасштабна війна, не маючи жодної військової підготовки, Василь Цюпа приймає доленосне рішення– стати на захист України. Декілька раз чоловік ходив у місцевий ТЦК по повістку і його відправляли, адже він з дитинства хворів на бронхіальну астму. 
В той час якраз формувався особовий склад новоствореної 47 окремої механізованої бригади «Маґура», до якої і доєднався у вересні 2022 року
Василь Цюпа. Пройшовши курси молодого бійця, був направлений на вишкіл до Великої Британії. Також проходив військове навчання у
Німеччині.
Влітку 2023 року в складі 47 ОМБ Василь Цюпа брав участь у спробі прорвати російську оборону на Запорізькому напрямку, був командиром бойової машини. 

За час військової служби відважний Висиль мав численні контузії, вкінці 2023 року отримав осколкове поранення руки та плеча. Протягом весни-літа 2024 року проходив лікування та реабілітацію. Після лікування та відновлення перевівся у 5 окрему важку механізовану бригаду. Навчав і тренував новобранців у Львові. У листопаді 2024 року разом з ними відправився на Донеччину для виконання бойових завдань. Мав можливість залишитись інструктором у військовій частині, однак, не зміг залишити «своїх». Однак, як би важко йому не було, Василь Цюпа завжди був на
позитиві. Знімав для мами мотиваційні відео, щоб підтримати її, аби вона менше хвилювалась. «Все добре»– завжди відповідав на запитання рідних та
друзів, як у нього справи. І близькі добре розуміли, що його «все добре» означає єдине– живий. Бо у тих пекельних умовах, в яких йому доводилось
перебувати, все інше, окрім вижити, вже не мало значення. 

Старший солдат Василь Цюпа був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів 5 ОВМБр. У його підпорядкуванні було більше десятка бійців, за яких він переживав, як батько за рідних дітей, хоча й був молодшим за деяких із них. Завжди йшов з екіпажем «на нуль», самостійно керував розкладкою розрахунків ПРК, контролював всі дії безпосередньо на полі бою, а не по планшету та рації, знав всі заходи і виходи на крайні позиції. Побратими дуже поважали Василя і прислухались до нього.

22 лютого 2025 року Василь Цюпа востаннє повернувся до рідного дому «на щиті». 
Земляки чисельнно на колінах зустріли полеглого героя. Односельчани, друзі, жителі навколишніх сіл, побратими, священнослужителі, молодь та
діти прийшли, щоб віддати останню шану тому, хто до останнього боронив майбутнє для нас усіх. 23 лютого Василя Цюпу поховали на кладовищі у
рідному селі Саджава.

Герою навіки залишилось 27…