Загинув 7 вересня 2022 року в селі Богородичне Краматорського району Донецької області

БОРЕЦЬ
(Світлій пам’яті Назара Чуловського присвячується)

Випускник 2016 року Богородчанського ліцею №2.

Всі, хто навчався з ним, пам’ятають, як Назар випускник разом з однокласниками футболістами передавали фартовий м’яч своїм наступникам, як  вибігали для нагородження грамотами за участь у спортивних змаганнях, як він дарував квіти своїй першій вчительці у день останнього дзвоника.

Назар понад усе цінував справедливість, був різним (то бешкетним, то веселим, то серйозним), але ніколи не зраджував своїх життєвих принципів: захистити слабшого, допомогти, бути опорою для найрідніших. 

Уже тоді в його характері почали формуватися справжні чоловічі якості: відповідальність, чесність, принциповість. Його рішення воювати було відповіддю на поклик серця, бо хто інакше захистить маму, сестричку Дану, їх родину та Україну?! Назар народився в листопаді 1998 року в Івано-Франківську. З чотирирічного віку жив у Богородчанах. Ходив у «німецький садочок», як називали його діти. У 2005 році став першокласником, у 2016 закінчив тоді Богородчанську ЗОШ №2, далі продовжив навчання і здобув професію в Івано-Франківському технічному університеті нафти і газу, став самостійним і незалежним.

Коли ми зустрічали його на вулиці, то ніхто не міг знати, що стоїть поруч зі справжнім героєм. Мав багато мрій та проєктів… Якби не війна…
Назар запам’ятався своїм однокласникам та учителям милою посмішкою, швидким гострим розумом, чесністю і справжніми бійцівськими якостями: витривалістю, впевненістю у своїх силах, вмінням боротися до останнього.
Загинув Назар 7 вересня 2022 року в селі Богородичне Краматорського району Донецької області. Дивна таки доля: народився в містечку Богородчани, покровительки Богородиці, і загинув у селі, названому також на її честь,– Богородичному… 
Тепер Назар став ще одним з ангелів-охоронців ліцею, Янголом Світла для найрідніших – мами, сестрички, батька, для нас з вами і усіх богородчанців.

Мама Назара, Оксана Чуловська ділиться спогадами про свого сина:

«Любов, щирість, доброта, розум, шляхетність– це все про Назара. Він найкращий у світі син, брат і товариш. У ньому одночасно завжди поєднувались якась неймовірна глибина, витонченість почуттів, синівська лагідність, а разом з тим незбагненна сила волі, наполегливість і сила духу. Ще маленьким він був дуже ніжним і романтичним хлопчиком. Назар щодня дарував букетики польових квітів. У нас завжди стояла маленька вазочка з різними квіточками. Одного разу, будучи ще досить малим, Назар проїжджав на самокаті через двір, коли побачив, як його молодшого на рік брата Романа  старші хлопці почали трохи штовхати. Ані секунди не вагаючись, він кидає самокат і біжить боронити брата. Хоч хлопці були старші, їх було більше, але від його відчайдушності вони одразу розбіглись.

Такий Назар був в усьому. Його друзі знають, що він для близьких, не думаючині про що, міг зробити все, що в його силах. Він надзвичайно талановитий у різних напрямках. Усе, за що брався, було якнайкраще. Назар гарно вчився, був старанним, мав багато талантів: красиво малював, мав досягнення у спорті (займався вільною боротьбою). Але класичним відмінником, який довго і наполегливо  працює над кожним завданням, таки не був. Він робив все швидко, мав гострий розум. Він був як вітер: весь час у русі. Навчаючись у четвертому класі, зайняв друге місце в обласних змаганнях із вільної боротьби. Так, спорт завжди приносив йому величезне задоволення. В ІФТУНГ, де навчався і також займався в секції Назар, тренер провокував йому великі досягнення. Але, на превеликий жаль, після серйозної операції на коліні Назар змушений був зупинити тренування. Великим захопленням Назара був велосипедний туризм, залюбки виробляв різні трюки на спеціальному спортивному  велосипеді.
Назар був дуже творчим. У восьмому класі взяв участь у конкурсі і зробив точну копію величезного літака зі снігу. Він переміг і отримав серйозний приз.
Доброта була його найголовнішою рисою. Пригадую, як він, будучи учнем молодших класів, він знайшов замерзлого голуба. Вдома зробив для нього хатинку з картонної коробки, годував його. Через тиждень голуб вже окріп і був випущений на волю. Таких моментів було безліч. Син поєднував у собі багато чеснот. 
Назар завжди відрізнявся неймовірною сміливістю. Одного разу, випробовуючи себе, він один вночі пішов на вершину гори… Він вийшов на вершину. Він завжди досягав вершин… Наступного ранку в Назара був екзамен в університеті. Пів ночі він їхав велосипедом до Івано-Франківська. Йому під  силу було те, що для інших було недосяжним. Тому після початку повномасштабного вторгнення він, ще зовсім юний, пішов добровольцем в територіальну оборону, а потім написав рапорт про переведення на передову, хоч більшість дорослих і досвідчених чоловіків продовжували налякано сидіти по своїх домівках. Про його вибір ми тоді ще не знали. Його добре і шляхетне серце не хотіло завдавати нам тривоги і болю.

Назар потрапив у розвідку. Мав гострий розум, сміливість, нестандартне мислення і фізичну підготовку. Назар– неймовірна наша Гордість! Це Честь мати такого сина, брата, товариша! Кожна людина, яка хоч в якийсь момент, була поряд з Назаром, отримала часточку того Світла, яким є Назар…».
Золота душа Назара у вирій відетіла, коли в природі панувала золота осінь. Погожої вересневої днини сотні богородчанців проводжали Героя в останню путь. Плакали люди, а потім розплакалося небо. Воно також не залишилися байдужимдолюдського горя… 

Чуловський Назар Романович нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно).