Народився мужній захисник України 16 лютого 1981 року у місті Донецьк. В 1987 році разом із мамою переїхав у село Діброва, що на Богородчанщині (нині Богородчанська територіальна громада).
Навчався у Підгірській та згодом – у Богородчанській школах. Юнаком Роман вирішив поїхати до родини у Донецьк і там залишився працювати автомеханіком. У 2014-му він повернувся знову у Богородчани, адже в окупованому росією Донбасі не бачив свого життя. Мріяв жити лише в Україні.
Повномасштабне вторгнення не залишило байдужим Романа. Захисник зі зброєю в руках пішов захищати рідну землю у серпні 2022-го року. Служив
у ЗСУ в складі 25-го окремого штурмового батальйону. З побратимами тримався купи, ділили навпіл і маленькі радощі фронтових буднів, і складнощі, і неспокій, і біль за втратою побратимів.

Чудовий син, брат і надзвичайно доброзичлива людина– таким він залишиться у пам’яті всіх, хто його знав. Роман був добрим, відповідальним, виконавчим. Веселим і щирим. Він не звив власного сімейного гніздечка, але був для своїх рідних розрадою, надією та любов’ю. Нині мама Валентина залишається з сином лише в думках, але материнське серце відмовляється вірити у непоправність втрати.