Солдат Збройних сил України, розвідник, боєць Добровольчого корпусу «Правий сектор»

21 листопада 2014 р. під Донецьким аеропортом

Ангел з високої сторожі… Так зараз називають свого односельчанина, друга, однокласника, брата, сина – Володимира Байдюка. Народився Володимир 25 листопада 1989 року у селі Хмелівка.
Згодом сім’я переїхала у село Глибоке, де зростав хлопець, ходив у садочок, учився в школі. Змалку був дуже працьовитим, енергійним, цілеспрямованим, впевненим у собі і в своє майбутнє.
У 2008 році був призваний у Збройні Сили України, де служив у Сімферополі в «Морській береговій охороні». Звання «морського піхотинця» він носив з гордістю і честю, за що був нагороджений грамотою.
У 2010 році Володя поїхав на роботу за кордон. І працював до березня 2014 року. Почувши як його частину у Сімферополі окупували «зелені чоловічки», він з болем примчався додому, навіть не дочекався оплати за роботу. З березня Володимир ходив на тренування у добровольчому загоні.
21 травня 2014 року уже підготовленим пішов служити на схід в АТО.

Володя пам’ятав кожне свято і день народження своїх рідних, не забував їх привітати навіть з війни. Він дуже переживав за сім’ю і заспокоював маму, говорячи, що у нього все добре. Напередодні, уночі, 21- го листопада Володя написав смс, привітавши маму з днем народження: «Мамо, вітаю тебе з Днем народження, ти вибач, що в цей день заставляю тебе хвилюватись. Я тебе люблю». Це було не привітання, а прощання…
Мама дуже плакала, її зворушили його слова. Наступного дня від Володі не було жодної звістки. Він попередив сестру, що не буде дзвонити, бо буде на завданні. Це було його останнє успішне завдання, виконавши яке, мав повернутися додому, щоб відсвяткувати день народження мами і своє. Але не судилось…
Повертаючись з Донецького аеропорту, його команда натрапила на міну. Дорогого сина, брата не стало. Горе затьмарило нам увесь світ, життя зупинилось на місці. Але він завжди залишиться у наших серцях і думках.
Поховали Володика 25.11.2014 р. в день його народження, йому мало б виповнитися 25 років.
Зі слів матері та сестри Спогади військових побратимів 21 листопада під Донецьким аеропортом Добровольчий Український Корпус втратив двох бійців. Один з них – юний мешканець Івано-Франківської області.
Про це на своїй сторінці в мережі Facebook повідомила відома блогерка Олена Білозерська.
«Побратим з позивним «Морпєх» – теж розвідник, молодий хлопець з Франківщини, простий хлопець із сільським корінням і з такою високою моральною планкою – я ще не зустрічала таких людей. Він постійно бурчав на тему, що жінкам не місце на фронті, і віддавав мені наш єдиний тоді на групу бронік, коли ми очікували ворожого нападу. Коли чув про якесь мародерство, був готовий прибити власноруч. Одного разу попросив зробити і надрукувати йому кілька гарних фото і сказав: «Може, загину, щоб матері хоч пам’ять залишилася, яким я був…», — зазначила Білозерська. Так сталося, що він загинув у день народження своєї мами, а поховали його в його власний день народження. Йому мало виповнитись 25. Крім мами, у нього залишилася сестра і 14-річний брат, який попросив у мене скинути йому всі фото Володі, щоб зберігати у себе і пишатися…
Зі слів Олени Білозерської Нагороди
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Байдюк Володимир Іванович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).