24 лютого – четверта річниця повномасштабної війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1462 дні, сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1462 дні мужності, незламності, героїчного спротиву…. Ця війна – як про неймовірно тяжкий біль, але й про нашу силу. Про ненависть, але й про нашу велику любов. Про темряву, але й про яскраве світло, яке ми запалюємо щодня.
«У світлі молитви – в іменах Героїв» – таким було пам’ятне віче, приурочене до роковин повномасштабного вторгнення росії на територію України. Захід пройшов у межах Національного дня молитви та зібрав родини військовослужбовців, Героїв, духовенство, громадськість, учнівську молодь.
Захід розпочався Державним Гімном України, а завершився духовним – «Боже, Великий, Єдиний». У тиші лютневого ранку, коли з очей присутніх лилися сльози, а з неба – рясний дощ, слова звучали особливо проникливо — як символ незламності та віри в перемогу.
Проникливим та змістовним було слово до громади від селищного голови Ростислава Заремби.
Присутні згадали Героїв Небесної Сотні, воїнів, які з 2014 року стали на захист східних рубежів держави, та всіх, хто після 24 лютого 2022 року став до лав оборонців.
До підніжжя меморіалу лягли квіти та засвітилися лампадки як знак вдячності та пам’яті.
Цього дня громада молилася не лише за полеглих, а й за тих, хто перебуває в полоні та вважається зниклим безвісти. Уголос прозвучали імена земляків, яких чекають удома, за яких щоденно моляться рідні. Кожне ім’я — це окрема доля, незавершена історія, родина, що живе надією на повернення.
24 лютого, у четверту річницю повномасштабного вторгнення, наша Алея Героїв знову поповнилась новими іменами. Бо клята жорстока війна не має жалю, не може насититись. Наші відважні, сильні, найкращі українці віддають життя за незалежність та краще, вільне майбутнє держави, рідного краю, своїх рідних і близьких. З глибоким болем були названі імена всіх полеглих воїнів з Богородчанської громади. Їхній подвиг назавжди вписаний в історію рідного краю.
Цахнів Василь Михайлович, житель селища Богородчани. Захисник України, старший сержант державної прикордонної служби України інспектор комендатури швидкого реагування 3-го прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса. Загинув в районі селища Білогорівка Сіверськодонецького району, Луганської обл. Василю було 50 років.
Попович Василь Михайлович, житель с. Грабовець. Захисник України, Матрос ЗСУ оператор безпілотних літальних апаратів 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 4-го взводу; ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-ої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем. Загинув під час виконання службових обовʼязків поблизу н.п. Карабинівка Павлоградського району Дніпропетровської області. Василю було 24 роки.
Василів Роман Євгенович, житель селища Богородчани. Захисник України, старший сержант ЗСУ, командир відділення забезпечення взводу забезпечення медичної роти управління. Загинув на ділянці дороги Рай-Олександрівка-Миколаївка. Краматорського району Донецької області. Роману було, 50 років.
Сініцин Зіновій Геннадійович, житель с. Хмелівка. Захисник України, солдат ЗСУ, старший навідник протитанкового взводу мотопіхотного батальйону управління. Загинув поблизу м. Миколаївка Краматорського р-ну. Донецької обл. Зіновію було 50, років..
Тимків Андрій Зіновійович, житель селища Богородчани. Захисник України, старший солдат ЗСУ, водій-електрик відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби управління. Помер у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (м. Львів). Андрію було 45 років.
Гладков Сергій Олександрович, житель с. Грабовець. Захисник України, солдат ЗСУ, водій-номера обслуги 2-го зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки. Загинув поблизу, н.п. Родинське Покровського району Донецької області. Сергію було 45 років.
Уваров Дмитро Геннадійович, житель селища Богородчани. Захисник України, старший солдат ЗСУ, старший навідник 1-го мінометного розрахунку 3-го мінометного взводу мінометної батареї. Загинув біля н.п. Веселе Бахмутського району Донецької області. Дмитру було 39 років.
Шатохін Ігор Михайлович, житель с. Підгірʼя. Захисник України, солдат ЗСУ перебуваючи на службі потрапив у полон, після звільнення з якого продовжував службу на посаді водія зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти. Помер в селищі Богородчани Ігорю було 52 роки…
Гошівський Сергій Юрійович, житель с. Горохолина. Захисник України, старший матрос ЗСУ, старший оператор відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти. Помер після ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового розпорядження в районі н.п. Гришине Донецької, області. Сергію було 33 роки.
Дубів Юрій Володимирович, житель с. Горохолина, Захисник України; призваний до лав ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення. Перебував на посаді старшого сержанта із матеріального забезпечення 1-ої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління. Після довготривалого лікування помер в медичному закладі. Юрію було 43 роки.
Міжконфесійний молебень об’єднав представників різних християнських конфесій у спільній молитві за мир в Україні, за воїнів, за полонених і за упокій душ полеглих. Священнослужителі звершили панахиду та освятили нові портрети на Алеї Героїв.
Особливого емоційного звучання заходу надала пісня «Не твоя війна» у виконанні вокального ансамблю «Намисто» будинку культури села Саджава.
