Надзвичайно актуальним питанням сьогодення було і залишається легалізація зайнятості та заробітної плати населення, оскільки саме від величини страхового стажу та розміру офіційної заробітної плати, з якої сплачені внески залежить рівень соціального та пенсійного захисту людини.
Прозора заробітна плата є одним із резервів наповнення бюджету Пенсійного Фонду України, кошти якого витрачаються на фінансування пенсій та грошової допомоги.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо роботодавець не сплачує внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за своїх найманих працівників, то періоди, за які не сплачені внески, «випадають» із страхового стажу працівника.
Чимало роботодавців просто ігнорують гарантований рівень мінімальної заробітної плати і змушують робітників працювати за невелику зарплату, часом зовсім не декларуючи оплату їх праці видаючи працівникам зарплату готівкою, з якої не утримуються податки та не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду. Погоджуючись на такі умови працівник позбавляє себе гідної пенсії у майбутньому або ж взагалі права на пенсійне забезпечення.
Отже, не задекларована праця не підтримує країну, не захищає працівника під час воєнного стану. Особливо зараз, сплачені за кожного оформленого працівника податки – це підтримка ЗСУ та ВПО.
