Відповідно до інформації «Про виділення збудника сибірки» Головного управління
Держпрод-споживслужби в Київській області, в фермерському господарстві
«Лукачівка ЕКО» с. Вільховець Обухівського району Київської області
підтверджено діагноз сибірка дрібної рогатої худоби (коза). Звіт про результати дослідження патологічного (біологічного)
матеріалу Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та місті Києві від 10.10.2022 № 001497 п.м./22. Сибірка – гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів
сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами Аnthracis. Хвороба перебігає у надгострій, гострій і підгострій формах, а у свиней – переважно в локальній
ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція. Комплекс заходів проти сибірки включає:
– профілактичну імунізацію всього сприйнятливого поголів’я і убезпечення тварин від зараження;
– у випадку виникнення захворювання – здійснення своєчасної діагностики, оповіщення місцевих органів санітарно-епідеміологічної
служби про підозру на захворювання або захворювання тварин на сибірку для організації та проведення протиепідемічних заходів,
карантинування неблагополучних пунктів, ізоляції і ліквідації пізоотичного вогнища, знищення шляхом спалювання забрудненої
збудником продукції, трупів тварин, що загинули від сибірки або вимушено забиті, інактивації збудника в приміщеннях, на обладнанні і
контамінованій території;
– передзабійний огляд тварин і ветеринарно-санітарну експертизу
продуктів забою, у випадку вимушеного забою тварин – обов’язкове
проведення лабораторних досліджень.
Підстави підозрювати сибірку:
Раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше
неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і
паводків.
Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер
(пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней – ознаки ангіни.
Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання,
кров’янисті витікання з природних отворів.
Шляхи передачі інфекції:
Аліментарний – шляхом приготування та вживання їжі з
м’яса, отриманого від хворих тварин.
Аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор.
Трансмісивний – через укуси комах (гедзі, мухи, комарі).
Профілактика сибірки:
У разі появи ознак захворювання тварин на сибірку потрібно
негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини чи до
територіального органу Держпродспоживслужби.
Категорично забороняється вживати м’ясо і молоко тварин,
уражених хворобою.
Працівників ферм, підприємств з переробки шерсті й шкіри,
м’ясокомбінатів імунізують сибірковою живою вакциною СТІ
(одноразове нашкірне або підшкірне введення і ревакцинація за 1 рік).
За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами,
спостерігають протягом 2 тижнів. У випадку можливого зараження
проводять екстрену профілактику антибіотиками ( не пізніше 5 діб після
контакту з подозрілими об’єктами).
Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника
сибірської виразки, населенню необхідно пам’ятати про небезпеку
подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м’яса в
місцях «стихійної торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового
звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною
з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак
захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути
приділена місцям випасання домашніх тварин, де раніше були
розміщені худобомогильники.
