Туляремія – це гостра інфекційна хвороба, якою можуть заразитися люди і тварини. Особливо сприйнятливими до захворювання є кролики, зайці, гризуни.
Кроляча лихоманка, мишача хвороба, мала чума – все це синоніми туляремії.
Збудник туляремії – Francisella tularensis – може потрапляти в організм людини різними шляхами: трансмісивним – інакуляція збудника комахами (іксодові та
гамазові кліщі, гедзі, комарі, блохи); контактним – унаслідок контакту з хворими гризунами (промисел ондатр, зайців, обробка шкурок), під час купання в
інфікованих водоймах; аліментарним – через споживання харчових продуктів чи води, інфікованих виділеннями гризунів; аерогенним (повітряно-пиловий) – під час обробки зернових продуктів, фуражу.
Захворюваність людей на туляремію не пов’язана з передачею інфекції від людини до людини (людина є «епідеміологічним тупиком» до інфекції).
Сприйнятливість людей до туляремії становить 100%. Туляремія може становити небезпеку як соціальна хвороба, яка
зумовлює масову захворюваність і тривалу непрацездатність. Проявляється хвороба зазвичай через 2-4 дні після інфікування
головним болем, лихоманкою з підвищенням температури тіла до 39,5-40 0 С, нудотою, блюванням, вираженою загальною слабкістю, рясним
потовиділенням. Залежно від того, яким чином бактерія потрапила в організм, виникають різні симптоми.
Якщо збудник проник в організм через шкіру, то на тому місці утворюється шкірна виразка, при попаданні на мигдалини – ангіна, при впроваджені в легені – пневмонія, при потраплянні бактерій у очі – кон’юнктивіт. Однозначно бактерія проникає в лімфовузли і, таким чином, викликає їх запалення. Вражений лімфатичний вузол називається бубон. Іноді збудник може проникати в кров, що тягне за собою вторинні вогнища в інших органах (селезінці, легенях, печінці). Без лікування хвороба тягнеться довго, що приводить до розвитку ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку. Лікування хворих на туляремію здійснюють виключно в умовах стаціонару. Після перенесення захворювання у людини виробляється довічний імунітет.
Збудник туляремії характеризується високою стійкістю до впливу навколишнього середовища, особливо за низької температури та високої вологості. У зерні, соломі за температури нижче 0°С бактерії залишаються життєздатними до шести місяців, а за температури 20–30 °С — до 20 днів. У замороженому м’ясі патоген може зберігатися до трьох місяців, тривалий час зберігається в охолодженому молоці, вершках. Менш резистентні бактерії в сухому середовищі. Нестійкі до високих температур (за 60 °C гинуть через 10–20 хв, за 100 °С — через 1–2 хв). Прямі сонячні промені знищують патоген через 20–30 хв. Згубно діють на збудника туляремії УФ-випромінювання та стандартні дезінфекційні засоби (розчини лізолу, хлораміну, хлорного вапна вбивають його за 3–5 хв).
Одним із найефективніших способів профілактики туляремії є вакцинація населення, яке проживає в несприятливих щодо цього захворювання районах. Цілеспрямовану вакцинацію проводять в будь-яку пору року живою протитуляремійною вакциною (Ельберта-Гайського) серед осіб, які мають ризик зараження. Після проведення вакцинації створюється напружений імунітет, що зберігається до 5 років. Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами, проведення заходів щодо знищення комах (комарів, москітів тощо).
Індивідуальна профілактика зараження туляремією: дотримання правил особистої гігієни і використання захисних масок, окулярів, рукавичок і т.д. при роботі з тушками тварин, шкурками тощо; вживання тільки кип’яченої доброякісної (з перевірених джерел) води;
купання тільки у впорядкованих водоймах;
здійснення ретельної термічної обробки м’яса, молока перед вживанням;
використання захисних репелентів при виїздах на природу;
використання індивідуальних захисних засобів під час обробки зерна, сіна.
Завідувач відділу епіднагляду та профілактики інфекційних хвороб Богородчанського відділу Івано-Франківського районного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Гаврилко Світлана.
