Четвертого квітня відбулася вистава “Вогонь безсмертя” у Богородчанському ліцеї №1 імені Олекси Гірника, яка ставилась народним театром «Легенда» під керівництвом Лесі Піцик за книгою Василя Бабія.
Захід приурочили 112-ій річниці від дня народження українського Героя, незламного Олекси Гірника та доповнили благодійною акцією для потреби ЗСУ, під час якої зібрали 12 тисяч гривень. У центрі події — героїчна історія подвигу дисидента, який в знак протесту радянському режиму вчинив акт самоспалення на Чернечій горі, поруч з могилою Тараса Шевченка.
Театральне дійство із захопленням дивились ліцеїсти, а це майже 800 дітей, та педагогічний колектив закладу. Серед гостей – секретар селищної ради Роман Мотуз, народний депутат 4-го й 5-го скликань Євген Гірник, декан Богородчанського деканату УГКЦ о. Іван Мачкодера.
“Захід, який відбувся у стінах ліцею, був присвячений 112-ій річниці від дня народження нашого земляка Олекси Гірника. Дякуємо акторам театру за візит у наш заклад. Інформація про самоспалення Олекси Гірника замовчувалася за роки радянської влади. Наш обов’язок – пам’ятати про цей подвиг, який свого часу з любові до України та гніву до її гнобителів, в знак протесту радянському режиму він вчинив”, – зазначив директор ліцею Ігор Онкалюк.
Опісля вистави Євген Гірник відвідав кімнату-музей, присвячену світлій пам’яті його батька – Героя України, яка облаштована в навчальному закладі, та подарував учням комплект літератури відповідної тематики.
Довідка. Олекса Миколайович Гі́рник (28 березня 1912, Богородчани Івано-Франківської області — 21 січня 1978, Канів Черкаської області) — український дисидент, політв’язень, Герой України. 21 січня 1978 року, у переддень 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою (22 січня 1918), вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації України. Інформація про цей вчинок замовчувалася за роки радянської влади.
«Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець» – написав у своєму прощальному листі дружині Олекса Гірник.
Близько 3-ї години ночі на 21 січня дисидент розкидав листівки на Тарасовій горі, а на видному місці залишив прощальний заклик: «Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава! (Радянська, та не російська). Україна для українців! З приводу 60-річчя проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 р. – 22 січня 1978 р. На знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!?».
