Що, на вашу думку, впливає на садові, городні та квіткові культури, на їх ріст і розвиток найбільше?
Коли ставиш це запитання людям із різним досвідом вирощування тих чи інших рослин, тим, які займаються аграрною справою на практиці , можеш почути чимало відповідей. Погодні умови, розташування ділянки, система добрив, поливальні заходи та якість догляду за насадженнями загалом – ось як переважно відповідають, далеко не щоразу згадуючи про стан ґрунту. А разом з тим його склад і, що важливо, показник кислотності є одними з ключових факторів для вирощування переважної кількості рослин .
Іншими словами, важливо розуміти значимість такого параметра, як кислотність, вміти визначати його рівень і знати, чим та як підкислити або розкислити грунт, щоб він відповідав потребам конкретних культур.
Кислотність ґрунту – що це таке й чому важливо брати до уваги?
Кислотністю ґрунту (pH, кислотно-лужним балансом) називають його властивість, що обумовлюється наявністю іонів водню. Для встановлення значення використовується спеціальна шкала з позначеннями від 0 до 14, де 0-6 – це різного ступеня кислий ґрунт, 7 – нейтральний, решта – лужний (від слабо- до сильнолужного). Тобто 0 – це найвищий рівень кислотності, а 14 – максимум по лужності. Тип ґрунту – основний фактор, що визначає його pH. Сильнокисла реакція характерна для підзолистих земель та верхового торфу, кисла – для підзолів на лісових ділянках. В зоні Прикарпаття більшість грунтів кислі та слабо кислі.
Менш кислими є піски та граніти. Вапняки й вапняні сланці, супіски, дерново-карбонатні ґрунти початково належать до категорії лужних. Нейтральні та найбільш сприятливі для більшості культур: чорнозем, дерновий ґрунт та дерново-глеєвий. При високій кислотності (з pH 5,5 і менше) більшість присутніх у ґрунті мінеральних речовин трансформується в форми, недоступні рослинам, а корисна мікробіота припиняє свою діяльність. Результат – умови, погані для росту та розвитку багатьох рослин.
Аналогічна ситуація, якщо лужність надто висока (7,5 і більше). Розвиток рослинного організму відбувається з порушеннями. Зелена маса жовтіє, оскільки актуалізується нестача заліза. Відтак забезпечення оптимального рівня pH землі є вкрай важливим завданням для аграрія.
Кислотність ґрунтів – не постійна величина. Вона може змінюватись у суттєвому діапазоні значень. З основних передумов, які впливають на те, що змінюються показники рН: вуглекислий газ, який виділяють мікроорганізми та коріння, і його перетворення у вугільну кислоту; застосування на ділянці добрив , в основі яких – карбамід (з такими реалізується кислотоутворення); кислотні опади, а відтак проникнення в ґрунт сірчаної, сірчистої й азотної кислот; штучний полив, при якому відбувається поступове вимивання мінеральної частини. Вода, що зазвичай використовується для поливу, може змінювати кислотно-лужний баланс як в один, так і в інший бік. За її високої м’якості спостерігатиметься підвищення кислотності, а за сильної твердості – навпаки, зниження.
Дуже важливо розуміти той факт, що різні рослини не однакові у цьому питанні, а відрізняються вимогами до рівня кислотності. Більшість найбільш позитивно реагує на нейтральний ґрунт або близький до нього за pH в одну чи іншу сторону. Але є й такі, які віддають перевагу лужним параметрам, а часом взагалі не терплять кислий ґрунт і не можуть на ньому рости. А ще такі, насамперед, чорниця, лохина, журавлина, малина та інші ягідні, а також верес, гортензія, рододендрон й велика кількість інших квіткових і декоративних культур, які здатні, як слід рости та розвиватися винятково на кислому ґрунті
. З городніх мешканців добре «живуть» у кислому середовищі картопля та зелень. З садових – яблуня і айва.
Так що відразу робимо висновок, що враховувати кислотність важливо та потрібно. Найкраще це робити, плануючи висаджування певних культур на конкретній ділянці. Від самого початку забезпечивши сумісність характеристик ґрунту з потребами рослин, можна суттєво полегшити собі роботу. Але так вдається далеко не завжди.
Як визначити кислотність ґрунту на ділянці: можливі способи .
Способи визначення кислотності ґрунтового розчину, які можна взяти на озброєння, є різні. Пропонуємо ознайомитися з найпопулярнішими: Найпростіший і найнадійніший варіант – за допомогою лакмусового паперу. Для вивчення потрібно взяти зразок ґрунту з глибини приблизно 10 см. Покласти його в ємність, роздрібнити та прибрати все зайве. Далі слід додати рівну частину кипяченої води та перемішати. Робочий матеріал готовий для тестування. Можна поміщати в нього лакмусовий папір і десь через хвилину вже визначати кислотно-лужний баланс за отриманим кольором, зіставивши його з колірною шкалою. Якщо вас цікавить, де взяти лакмусовий папір, відповідаємо: ви можете створити його самостійно з підручних матеріалів. Для цього вам знадобляться звичайний аркуш паперу (той, що для принтера), вода та індикатор (речовина, що змінює своє забарвлення за наявності кислот і лугів). Приклади натуральних індикаторів: чорниця, чорна смородина, червонокачанна капуста, аронія, ожина. У структурі рослин, які вказані, присутній природний барвник антоціанін, чутливий до рН. Подрібнюєте будь-який із зазначених рослин, який оберете, поміщаєте в ємність, додаєте трохи дистильованої або кипяченої води , ставите на вогонь і кип’ятите приблизно 30 хвилин. Потім охолоджуєте, поміщаєте у відвар шматочки паперу на 5-7 хвилин, щоб ті стали бузковими. Далі виймаєте їх, просушуєте – й ось вам саморобний лакмусовий папір готовий. Якщо при тестуванні ґрунту збережеться бузкове забарвлення, маєте нейтральну реакцію. Якщо піде у бік рожевого – кислу. Якщо ж проявлятимуться зелений або синій відтінок – лужну.
Якщо влаштують досить приблизні результати, проведіть аналіз за допомогою оцтової кислоти та харчової соди. Візьміть ґрунт і сформуйте з нього дві невеликі гірки. На одну вилийте трохи оцтової кислоти, на іншу – розчин гідрокарбонату натрію. Простежте, на якій із гірок з’явиться піна. Якщо на першій – реакція лужна, якщо ж на другій – кислотна. Також на допомогу може прийти листя вишні або смородини. Берете кілька свіжих листочків і кип’ятите їх у воді. Чекаєте, поки вода охолоне, кидаєте в неї трохи землі й через деякий час зчитуєте результати за колірними змінами. Зелене забарвлення – свідчення нейтральної реакції, червоне – кислої, індигове – слабокислої.
Загальновідомо, що візуально визначити реакцію ґрунту можна по дикорослих рослинах, присутніх на ділянці. Одна-дві, звісно, не є показниками. Одинична присутність – свідчення, швидше за все, випадкового попадання сюди насіннєвого матеріалу. А ось якщо є густі зарості тих чи інших бур’янів, тоді спосіб орієнтуватися в рівні pH ґрунту досить ефективний. Про високу кислотність свідчить наявність таких видів: верес, хвощ польовий, кропива, кінський щавель, жовтець, подорожник, кульбаба, м’ята, мокриця, мох. На лужних ґрунтах часто розростаються польова гірчиця, дикий мак, болотяна сушениця, цикорій, люцерна. На нейтральних і слабокислих можна спостерігати поширення ромашки, конюшини, мати-й-мачухи, волошок та берунків.
Не тільки бур’яни можуть прийти на допомогу в цьому питанні, а й самі городні культури. Яскравий приклад – буряк. Забарвлення бадилля чудово «розкаже» вам, яка реакція. Інтенсивний червоний колір дають кислі ґрунти, зелений із червоними ділянками характерний для проростання на слабокислих. Якщо ж актуальне рівномірне зелене забарвлення бадилля з наявністю червоного кольору винятково на черешках, то буряк росте на нейтральному ґрунті.
Більшого поширення набув такий процес, як розкислення ґрунту, адже кількість культур, яким необхідний вищий рівень pH, значно суттєвіша. Відповідно до цього, як і чим (гашеним вапном, доломітовим борошном, деревною золою) можна розкислювати ґрунтовий розчин, городники та садівники переважно обізнані.
Чим закислити ґрунт – питання, що виникає не так часто, і по ньому нерідко є прогалини. Тож вважаємо актуальним саме на нього відповісти. Занадто низькою кислотністю характеризується лужний ґрунт. Насамперед він шкідливий для розсади: перешкоджає її розвитку та провокує усихання. Плодові дерева за таких умов страждають на те, що жовтіє і опадає листя, оскільки рослинному організму бракує Fe, Zn, Cu і P. Щоб подібне не допустити, слід знати, як і чим підвищувати кислотність.
На допомогу може прийти органіка: верховий торф, перепрілі хвойні голки, свіжий гній, сфагновий мох, гумус і низка інших матеріалів. Як варіант – залучення листяного опаду. Вносити органічні речовини необхідно безпосередньо в яму для посадки, щоб вони знаходилися під корінням висаджуваних рослин. Ще один ефективний варіант їхнього застосування – внесення у легкий пухкий ґрунт в осінній період. Вони поступово перегниватимуть і окислюватимуть ґрунтовий розчин. Хоча загалом працюють повільно (в ході розкладання розвиваються мікроорганізми, продуктами життєдіяльності яких і є закислювальні компоненти), але результат забезпечують тривалий. Просто розкидати органіку по ділянці – марна трата сил та часу, оскільки це не дасть очікуваного ефекту. Також слід врахувати, що таких матеріалів може знадобитися дуже багато і значного підвищення кислотності вони не забезпечать. Якщо органіки в розпорядженні предостатньо й актуальне легке закислення ґрунту, тоді це – непоганий варіант. Якщо ж не знаєте, де роздобути органічний підкислювач або збільшити кислотність необхідно суттєво, відкиньте цей варіант, одразу перейшовши до можливості застосування мінералів.
Тут найкраще покажуть себе мінеральні продукти, які не тільки підкислюють ґрунт, а й виступають добривами для рослин. Популярні МД, що поступово знижують показник лужності: сірка; сечовина; сульфат заліза (залізний купорос); аміачна селітра; калій сірчанокислий. Одні вносяться з осені, інші навесні. Пропорції розчинів також варіативні. Тому перед застосуванням кожного із мінеральних добрив необхідно ретельно вивчати інструкцію на упаковці. Якщо немає сірчаної, тоді можна скористатися лимонною кислотою, але тільки не оцтовою. Друга, в порівнянні з третьою, і ефект дасть кращий, й шкоди не завдасть. Найнешкідливішим є посів сидератів ріпаку ,гірчиці.
Під ягідні культури, зокрема, вирішуючи питання, як підкислити ґрунт для лохини, сірку не при посадці, а задовго до, слід розсипати по ділянці й добряче перемішати з землею. Враховуйте, що ця речовина слабо піддається розчиненню у воді, що в ґрунті присутні ще іони кальцію, які забезпечують відповідні реакції. Отже, актуальна така закономірність: що менше Са, то кислішу землю маєте. Вносять сірку переважно під зиму, щоб до настання весни ґрунт став значно кислішим. Погода під час внесення повинна бути безвітряною, аби робочий матеріал не розлітався (особливо, коли застосовується сірка колоїдна, що являє собою дрібнофракційний порошок). Інакше і з пропорціями можна помилитися.
Підтримувати кислотний баланс ґрунту – ще одне важливе завдання. Але не менше значення потрібно приділити й підтримці кислотно-лужного балансу. Раз досягнувши необхідного рівня рН, не слід покладатися на те, що він назавжди таким і залишиться. Якщо йдеться про квіти, то здійснюючи полив кислою водою. Для рододендронів на відро води необхідно використовувати мілілітр сірчаної кислоти і по 3 грами лимонної та щавлевої. Для гортензій на той самий об’єм води слід брати 5 мл лимонної кислоти та по 100 мл яблучної і щавлевої. Для підтримки кислотності ґрунтового розчину в саду найкраще вдаватися до мульчування пристовбурного кола. У ролі мульчі добре показують себе соснова кора, верховий торф та перегній. Якщо ви вирощуєте лохину і є потреба підтримувати оптимальний рівень рН саме для неї (4-4,5), можете вибрати один із таких способів: регулярний полив, використовуючи лимонну кислоту (розчин 5 грамів на 10 літрів води для кожного квадратного метра); полив сірчаною кислотою (однією краплею), розчиненою в 10 л води, з виливанням такого обсягу матеріалу на 1 м2; полив розчином щавлевої кислоти (5 г/10 л) під кожен кущ.
Орієнтуйтеся при вирощувані культури на її потреби.
Державний фітосанітарний інспектор Ярослав Медвідь
