Жителі наших населених пунктів все частіше запитують про можливість вирощування сої на присадибних ділянках.
Соя – культура, яка стрімко набирає популярності в Україні, особливо в тих регіонах, де традиційно її не вирощували. Проте при насиченні посівів соняшником і соєю зростають ризики ураження сої різними хворобами, тому дуже важливого значення набуває їх своєчасна діагностика – від вивчення полів із попередником і огляду сходів до збирання врожаю. Хочемо повідомити про найбільш поширені хвороби та шкідників сої.
Церкоспороз сої.
Захворювання проявляється насамперед на листі, але може також з’являтися і на стеблах, бобах і насінні. Плями (ураження) неправильної форми від коричневого до червонуватокоричневого кольору. Центр плями від світло-коричневого до сірого кольору, краї червоно-фіолетові. На насінні захворювання проявляється у вигляді знебарвлених ділянок від сірого до коричневого відтінку… Хвороби листя сої зустрічаються на більшості посівів цієї культури, якщо не вносяться фунгіциди.
Бура стеблова гниль
На листках з’являються ураження, що нагадують симптоми синдрому раптової смерті сої. Листки змінюють колір: спостерігається знебарвлення від жовтого кольору до коричневого навколо жилок; висхідне скручування листя; шоколадно-коричневе знебарвлення судинної системи (жилок) і тканин посередині плям. При розрізі стебла можна побачити уражені внутрішні м’які тканини (серцевину) стебла бурі.
Соєва цистова нематода.
На корінні утворюються невеликі бульби, які мають забарвлення від білого до коричнево-червоного, «засмаглого» (тіла жіночих особин нематод). Розмір цих бульбочок менший, ніж азотфіксуючих бульбочок . Симптоми розвиваються повільно до неповного змикання рослин у рядках. Спостерігається затримка росту і хлороз при високих рівнях ураження і чисел бульбочок (цист), утворених цієї нематодою. Часто бульбочки, утворені нематодою, плутають із азотфіксуючими бульбочками.. Симптоми ураження нематодою практично непомітні до часу хорошого розвитку вегетативної маси рослин і змикання рядків
Біла стеблова гниль.
Стебла сої здаються водянистими, спостерігається бавовноподібний наліт (ріст міцелію гриба) на стеблі, черешках і стручках сої. Він має забарвлення від сірого до білого кольору. Утворюються дрібні чорні структури (склероції), які можна виявити спільно з міцелієм або окремо – в стеблах (розрізавши стебло), у стручках. Біла гниль призводить до в’янення та загибелі ураженої рослин.
Синдром раптової смерті сої.
На листі проявляється зміна кольору листя від жовтого до коричневого навколо жилок у вигляді невеликих округлих плям. Коріння рослин може бути чорним і гнилим із синюватим відтінком через розвиток гриба. Рослини в’януть і гинуть.
Септоріоз або бура плямистість
Симптоми схожі на ті, що спостерігаються при бактеріальній плямистості. Плями з’являються головним чином на старіших листках; проявляються у вигляді нерегулярних, червоно-коричневих плям (уражень) різного розміру, оточених жовтим ореолом. Зони ураження збільшуються і зливаються разом, забарвлюючись від темно-коричневого до чорного кольору. Листя змінює забарвлення – від жовтого до оранжево-коричневого кольору і передчасно опадає.
Пурпурний церкоспороз
Симптоми схожі на сонячні опіки; верхні листки під час наповнення бобів знебарвлюються і набувають червонувато-фіолетового кольору; насіння зменшується в розмірах, на ньому розвиваються плями – від світло- до темно-фіолетового кольору.
Таким чином, щоб не допустити розвитку захворювань і втрати врожаю сої, слід дотримуватися низки необхідних заходів:
Дуже важливим є вирівнювання земельної ділянки для того щоб були рівномірні сходи та щоб запобігти великим втрата при збиранні врожаю адже всі найбільші стручки сої внизу стебла.
• Впродовж кількох років проводити обстеження всіх полів на предмет наявності різних захворювань сої (у посівах сої та на полях попередників) і правильно їх діагностувати;
• При діагностиці захворювань сої слід брати до уваги, що захворювань може бути кілька видів, наприклад, три види церкоспорозу («жаб’яче око» ; пурпурний церкоспороз (плямистість листя) і фіолетова плямистість насіння, що викликаються одним збудником ); кілька видів фузаріозу (фузаріозний вілт – і фузаріозна коренева гниль та ін.); кілька видів іржі. Ці хвороби спричиняють різні збудники, і їх не слід плутати. Потрібно проводити кваліфіковану діагностику і підбирати відповідні системи захисту, які відрізнятимуться для різних збудників;
• У разі виявлення хвороби необхідно підібрати відповідні сівозміни, оптимальну систему захисту, систему обробітку ґрунту, сіяти тільки стійкі сорти;
• Якщо за результатами проведеної діагностики деякі хвороби відсутні, слід застосовувати профілактичні заходи для недопущення їх занесення на поля, купуючи насіння тільки у перевірених продавців.
• Діагностика наявності трипсів і попелиці. У разі їх виявлення – обробка посівів інсектицидами, оскільки ці шкідники є переносниками вірусних і бактеріальних захворювань.
• Дотримання сівозмін, чергування сої (та інших широколистих культур) зі злаковими (кукурудза, пшениця, ячмінь та ін.);
• Не бажано сіяти сою після таких культур: соя, ріпак (озимий і ярий), гірчиця, суріпиця, різні види капусти, дайкон, кале (листова кормова капуста), редиска та інші капустяні (хрестоцвіті культури); зернобобові (квасоля, горох, боби, люпин, сочевиця, нут та ін.); олійні культури (сафлор, рижій, льон тощо); картопля;
• Посів стійких сортів. На жаль, більшість сортів стійкі до однієї або кількох хвороб, комплексна стійкість зустрічається дуже рідко;
• Зароблення у ґрунт рослинних залишків;
• Обробка відповідними фунгіцидами
При вирощуванні сої вкрай важливим є належний контроль шкідливих організмів, які спроможні суттєво знижувати урожайність культури та завдавати значних збитків. В Україні відомо 114 видів комах і кліщів, які пошкоджують сою. В сприятливі для розвитку шкідників роки вони здатні знищити до 90% урожаю.
Небезпечними шкідниками сої є акацієва (бобова) вогнівка , гусениці якої виїдають генеративні органи, молоду зав’язь бобів, тощо; бобові попелиці та листогризучі комахи із різних родин. З листогризучих комах шкодять совки: люцернова, бавовникова, гамма; соєва плодожерка; лучний метелик.
Акацієва вогнівка.
За рік розвивається до трьох поколінь шкідника.
Завдає шкоди посівам сої з липня по жовтень, в період формування та розвитку бобів. Молоді гусениці прогризають стінки бобів і проникають усередину, де пошкоджують зерно, залишають екскременти. Одна гусениця може пошкодити один-два боби. На пошкоджених бобах помітні невеликі отвори діаметром близько 2 мм. Пошкоджене зерно втрачає насіннєві якості, особливо сильно пошкоджуються середньо- та пізньостиглі сорти.
Бобова попелиця.
Попелиці дрібні, жовто-зелені. У сприятливі для їхнього розвитку роки великі колонії попелиць живляться на верхівках пагонів, листках, квітках. Із розвитком сходів, внаслідок смоктання попелиць на нижньому боці листків з’являються невеликі жовті плями. За значної чисельності шкідника листя жовтіє і гине. У дорослих рослин при масовому розмноженні попелиці відбувається скручування листків і затримка в рості. Залежно від умов довкілля, особливо температури повітря, буває від чотирьох до десяти поколінь шкідника за рік.
Павутинний кліщ.
Під час формування й достигання бобів сої найбільше шкодить звичайний павутинний кліщ.
Особливо шкідливий кліщ у спекотну, посушливу погоду за температури повітря +29… +31 °С та низької відносної вологості повітря на рівні 35-55%. Імаго й личинки кліща шкодять із червня по вересень. Кліщі, живлячись соком рослин, проколюють епідерміс листка, на якому з’являються спочатку світло-зелені плями, які згодом зливаються й утворюють знебарвлені ділянки (мармуровість). Пошкоджені частини рослин жовтіють, потім буріють і засихають, особливо за високої температури повітря. Сильно пошкоджені листки обпадають, боби передчасно достигають і розтріскуються, зменшується маса насіння, стебла гинуть
Соєва міль (плодожерка)
Соєва міль (соєва плодожерка) завдає посівам сої значної шкоди, в окремі роки збиток досягає 50% і більше.
Масове відродження гусениць соєвої плодожерки відбувається до кінця вегетації культури. Молода гусениця, прогризаючи оболонку, потрапляє всередину бобів. Усередині гусениці виїдають уміст бобів, часто пошкоджуючи зародок. На пошкодженому зерні гусениці залишають невеликі борозенки з нерівними краями, які частіше утворюються по краю рубчика, а також екскременти, склеєні павутиною. Завершивши живлення, гусениці залишають дозрілі боби, вигризаючи в них добре помітні отвори. Для зимівлі вони занурюються в ґрунт на глибину 3-7 см. Іноді гусениця зимує всередині необмолочених бобів. Зерно, яке пошкоджується соєвою міллю, втрачатиме абсолютну вагу більш ніж на 30%, вміст олії знижується.
Таке зерно загниває в ґрунті, так і не давши сходів.
Захисні заходи. Зяблева оранка ґрунту. Знищення сходів падалиці сої восени і навесні. Збирання урожаю в стислі строки. При перевищенні ЕПШ – обприскування посівів дозволеними для використання інсектицидами.
Основною складовою сучасних інтенсивних технологій вирощування сої є гармонійне поєднання агротехнічних, біологічних та хімічних заходів, що становить систему захисту від шкідників та хвороб.
- Зауважимо на тому, що обов’язковою умовою доцільності застосування пестицидів, тобто проведення захисних заходів проти шкідливих організмів, є їх ЕПШ з урахуванням фаз розвитку рослин сої, погодних умов, чисельності ентомофагів тощо
- При віх роботах з пестицидами потрібно дотримуватись вимог законодавства про заходи безпеки.
Державний фітосанітарний інспектор Я. Медвідь.
