Пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого (п.6, ч.1 ст. 2 Закону України «Про пробацію»)
Громадські роботи один із «наймолодших» видів кримінального та адміністративного покарання у вітчизняній юридичній практиці та законодавстві.
Поява даного виду кримінального покарання завдячує нині діючому Кримінальному кодексу України. Громадські роботи, як вид адміністративного стягнення, запроваджено в результаті внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відмінностей та схожостей в порядку призначення та виконання громадських робіт і адміністративного, і кримінального – досить багато, але основні засади та принципи схожі. Громадські роботи полягають у виконанні порушником закону у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Безоплатність – є їх визначальною особливістю.
Громадські роботи довели свою дієвість у процесі виправлення та ресоціалізації правопорушників, економічно обґрунтовані, мають суспільно корисну спрямованість, відповідають потребам територіальних громад та сприяють їх соціально-культурному розвитку.
Суспільно корисна робота має виховний вплив та й для відбудови країни безоплатна робоча сила не буде зайвою.
Такі цілі проголошені у проекті «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення виконання покарання у виді штрафу та громадських робіт» (№9148).
Серед позитивів такого закону Мін’юст зазначає, що «залучення порушників до громадських робіт в межах всього міста або області зможе забезпечити потребу громад в безоплатній роботі, зокрема для ліквідації наслідків ведення воєнних дій».
Так, він передбачає збільшення верхньої межі одноденної норми адміністративного стягнення у виді громадських робіт до 8 год. замість нинішніх 4-х. На думку Мін’юсту, це уможливить більш швидке відбуття покарання.
Хоча, з огляду на мету проекту, скоріш за все це спростить направлення засуджених на роботу за межі населеного пункту. Бо витрачати паливо на їх доставку заради 4 год. праці не дуже ефективно. При цьому власник підприємства, установи, організації зможе встановлювати графік щоденного виходу на роботу порушника з урахуванням часу його роботи (навчання) на основній роботі.
Також, аби якомога більше порушників залучалося до громадських робіт, проект містить зміни до ст.56 КК. Ними встановлюється, що громадські роботи як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини кодексу. Достатньо, аби суд дійшов висновку про необхідність саме такого виправлення засудженого.
Крім того, суспільно корисні роботи суд зможе призначати й у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Прикметно, що суміжним законопроектом (№9149), серед іншого, передбачено, що засуджені до громадських робіт можуть направлятися для відбуття покарання до підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, крім приватної.
Також вносяться зміни до ст. 321-3 КУпАП у частині надання можливості відбувати громадські роботи в межах всього міста або області, за умови забезпечення транспортування порушників на обʼєкт та у зворотному напрямі, що збільшить зацікавленість органів місцевої влади, підприємств, установ, організацій та певною мірою зможе забезпечити потребу в безоплатній роботі для ліквідації наслідків ведення воєнних дій.
Крім того, проєктом закону вносяться зміни до Кримінального кодексу України у частині призначення громадських робіт як основного, так і додаткового покарання, що дозволить збільшити виховний вплив на засуджених через суспільно корисну роботу.
Отже, завданнями даного покарання є профілактика злочинності і сприяння в ресоціалізації правопорушника шляхом застосування примусової безкоштовної праці і виконання суспільно корисної діяльності. Сутністю цього покарання є покладення на засудженого трудового обов’язку, від якого він не має права ухилятися, а його визначальна особливість — безкоштовність праці. Громадські роботи не можуть бути джерелом поповнення бюджету і використовуються вони не на користь потерпілого від злочину, а на користь суспільства. Вони спрямовані на формування в засудженого поваги до суспільства і суспільних інтересів. В умовах кризової соціально-економічної ситуації широке застосування громадських робіт дозволило б зайняти значну масу засуджених суспільно-корисною працею, відвернути їх від протиправного способу життя, а також одержати значний економічний ефект на благо законослухняного населення та ОТГ.
Амброзяк М.В.
Провідний інспектор
Івано-Франківського районного сектору №1
філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області